Підвищення цукру в крові: ознаки і симптоми, причини, діагностика та лікування.

Рівень цукру або глюкози в крові є важливим показником лабораторної діагностики, який говорить про багатьох захворюваннях, починаючи від аліментарних причин і закінчуючи злоякісними новоутвореннями. Підвищення рівня глюкози (цукру) в традиційній медицині іменується терміном «гіперглікемія».

Глюкоза є основним джерелом енергії в процесах обміну в організмі. Вона надходить у кров з їжі (через шлунково-кишковий тракт) і з депо – в результаті розпаду глікогену печінки та ін). За допомогою активного транспорту глюкоза надходить в клітини, а для цього необхідний інсулін. Він секретується бета-клітин острівкового апарату підшлункової залози у відповідь на підвищення рівня глюкози в крові. Якщо в організмі порушується на початковому етапі або в момент транспорту глюкози в клітини організму – підвищується цукор в крові.

Який рівень цукру вважається підвищеним в крові і яка норма?

Відповідаючи на це питання, варто відразу відзначити, що лабораторні показники глюкози в кожній клініці можуть розрізнятися. Це в першу чергу пов’язано з технічним обладнанням і апаратурою для визначення глюкози. Крім того, показники різняться в залежності від того, яка кров була взята для аналізу: венозна, артеріальна або капілярна (простіше кажучи, з пальця).

Нормальним рівнем глюкози вважаються:

  1. У дітей до 14-річного віку – 3,3-5,5 ммоль/л, потім до старших років він починає підвищуватися.
  2. У дорослих до 59 років та осіб старше 14 років – 3,9-5,8 ммоль/л.
  3. У дорослих старше 60 років показники глюкози збільшуються, досягаючи 6,4 по верхній межі норми.
  4. У період вагітності та початкових етапах лактації – 3,3-6,6 ммоль/л. Дуже важливо пам’ятати про це, так як навіть незначні коливання можуть бути провісниками гестаційного цукрового діабету.

В залежності від методу визначення глюкози є трохи інші показники, в рівній мірі відображають зміст глюкози у різних категорій осіб (всі вони також вважаються нормою):

  1. Визначення глюкози за методом Хегердона-Йенсена – 4,4-6,6 ммоль/л.
  2. Ортотолуідіновий метод (цільна кров) – 3,3-5,5 ммоль/л.

Слід також розуміти, що на вміст глюкози впливають багато факторів, такі як стреси, вживання вуглеводів, шкідливі звички тощо, тому при здачі аналізів слід це враховувати.

Що ж означає поняття «підвищений цукор в крові»?Це означає, що при обстеженні в умовах відсутності шкідливих факторів (подані вище) рівень глюкози в крові перевищує нормальні показники. Якщо ж аналіз був зданий не натщесерце, або мало місце куріння або тривалі стреси, зловживання алкоголем або переїдання – тест слід розцінювати «помилковим» і перездати його, виключивши ці фактори.

Причини підвищеного рівня цукру в крові і їх характеристика

Етіологію підвищення глюкози в крові необхідно знати для диференціальної діагностики між захворюваннями, що призводять до подібних явищ. Слід виділити 5 причин, які зустрічаються найбільш часто і не завжди з характерною клінічною картиною, при яких спостерігається гіперглікемія (винятком є інсульт та інфаркт міокарда при яких гіперглікемія далеко другорядне симптом).

Основні причини підвищеного цукру в крові:

  1. Цукровий діабет. Є найчастішою причиною гіперглікемії. Він може бути 1-го і 2-го типу, які є абсолютно протилежними захворюваннями, незважаючи на однакову клінічну картину. Саме на це захворювання слід звертати увагу і запідозрити його при появі підвищеного вмісту глюкози в крові.

I тип цукрового діабету розвивається у молодих осіб, як правило, після 3-х річного віку або під час статевого дозрівання. Набагато рідше зустрічається у осіб, старше 40-45 років. При даному типі діабету спостерігається тотальне ураження бета-клітин підшлункової залози, які беруть участь у продукції інсуліну, при цьому розвивається абсолютна недостатність інсуліну. Простіше кажучи, в організмі немає інсуліну або його кількість настільки мало (на початкових етапах захворювання), що не вистачає для евакуації навіть незначної частини глюкози в тканини, тому глюкоза залишається в кров’яному руслі і призводить до гіперглікемії. Частіше Ітип зустрічається у жіночого населення, особливо високий відсоток захворюваності в розвинених індустріальних країнах.

При I типі діабету у пацієнтів клітини не отримують достатньої кількості глюкози (оскільки інсулін не «утилізує» її в тканини і клітини), розвивається схуднення та кетоацидоз (організм намагається взяти енергію з жирів, при цьому в ході метаболізму з’являються кетонові тіла).

ІІ тип діабету – трохи інше захворювання, яке розвивається у старшому віці – ризик його виникнення починає зростати після 45-50-річного віку. У випадку з II типом, його характеризує дві причини гіперглікемії:

  • Відносна недостатність інсуліну (тобто інсулін виробляється, але його кількості достатньо лише для часткового перетворення глюкози в тканини) з рецепторної інсуліновою резистентністю – тобто інсулін не може зв’язатися з глюкозою з-за того, що її рецептори не чутливі до нього.
  • Тотальна рецепторна недостатність з незначною недостатністю інсуліну (або без неї) – рецептори не реагують на наявність інсуліну, в наслідок чого рівень глюкози в крові збільшується.

При II типі клітини отримують досить глюкози, але її також багато залишається і поза клітини. І при цьому типі кетоацидоз зустрічається дуже рідко, на відміну від I типу – виражений надмірна вага.
При цукровому діабеті розвиваються порушення не тільки вуглеводного обміну, але і страждають також білковий та жировий обміни. Зокрема, знижується синтез білків і підвищується розпад жирової тканини. Таким чином, при цукровому діабеті незалежно від його типу йдуть тотальні порушення у всіх видах обміну речовин, а також органах і тканинах людини.

  1. Гестаційний діабет. Це захворювання характеризується тими ж явищами, що й при цукровому діабеті, однак воно виникає тільки у період вагітності та після пологів регресує.

Гестаційний діабет характеризується порушеннями толерантності до глюкози і зустрічається у 2 з 100 жінок. Найчастіше розвиток такого виду діабету спостерігається у другому триместрі вагітності, у жінок з ожирінням Істепени і вище, а також, якщо є обтяжений спадковий анамнез щодо цукрового діабету (у матері або батька вагітної).

У вагітних з гестаційним діабетом рівень глюкози в крові не повинен перевищувати цифри 6,7 ммоль/л, а нормальними показниками в даному випадку (при діабеті вагітних) вважаються 3,3-4,4 ммоль/л.

Виходячи з того, що під час вагітності – діабет є серйозним і небезпечним захворюванням, необхідно дотримуватися дієти при підвищеному цукрі крові у вагітної: добова потреба в калоріях повинна бути в межах 1800-1900 ккал, причому більше 50% її має покриватися прийомом вуглеводів, близько 30% – за рахунок жирів і 20% – білкові продукти. Якщо у вагітної є ожиріння і діабет – добова цінність не повинна бути більше 1550-1650 ккал.

  1. Ендокринопатії. Також є однією з причин порушення балансу глюкози в крові.

Причиною виникнення їх є багато факторів, включаючи часті інфекційні процеси як в підшлунковій залозі, так і в гіпоталамо-гипофизарном руслі. Також сприяють розвитку даної групи захворювань органічні ураження ендокринних залоз (інсульт, травматичні ушкодження, інтоксикація хімічними і отруйними речовинами).

Підвищення глюкози в крові при ендокринопатія пов’язано як з безпосереднім ураженням підшлункової залози, так і з патологією центральної нервової системи. Як правило, для виявлення такого роду хвороб потрібен чіткий збір анамнезу, ретельне лабораторне та інструментальне обстеження з застосуванням новітніх методів (МРТ, КТ, ПЕТ і т. д).

  1. Гострий та хронічний панкреатит.

Початкові етапи запальних захворювань підшлункової залози не завжди проявляються гіперглікемією, особливо при хронічному перебігу. Як правило, явища надлишку цукру пов’язані з деструктивними і дистрофічними процесами в залозі при тривалому прогресуванні або різкому і гострому ураженні органу.

Обумовлено виникнення панкреатиту, в першу чергу, надмірне вживання алкоголю – у 85-90% випадків це основна причина. Крім того, панкреатиту в 5-10% випадків є ускладненням захворювань гепатобіліарної системи, при яких відбувається порушення відтоку підшлункового секрету з Вирсунгову протоку (через нього виділяється надходить в 12-палу кишку). Гепатобіліарні проблеми (наприклад, жовчнокам’яна хвороба або пухлина жовчовивідних проток) приводять до здавлення протоки підшлункової залози, що в підсумку призводить до порушення відтоку секрету, який містить активні речовини. Порушення їх виділення в свою чергу призводять до самоперевариванию підшлункової залози і панкреонекрозу. Результатом цього механізму є руйнування бета-клітин і порушення вироблення інсуліну.

  1. Злоякісні та доброякісні новоутворення підшлункової залози.

Злоякісні пухлини, як доброякісні можуть призводити до пошкодження підшлункової залози з явищами гіперглікемії. Доброякісні пухлини викликають гіперглікемію шляхом здавлення протоків і микропротоков, як це відбувається при гепатобилиарных патологіях.

Злоякісні ж пухлини (наприклад, рак) крім здавлення протоків і панкреонекрозу починають розростатися в тканині підшлункової залози з руйнуванням її бета-клітин і порушенням синтезу інсуліну.

Ознаки і симптоми підвищеного цукру в крові

Незважаючи на різноманіття причин, які призводять до гіперглікемії, клінічна картина щодо підвищеної глюкози схожа. Можна виділити дві основні групи симптомів при підвищеному цукрі: специфічні та загальні.

Специфічні (характерні) ознаки:

  1. Полідипсія – характеризується надмірною, посиленою жагою при відсутності на те причин. На тлі благополуччя, при відсутності вживання солоної, жирної або гострої їжі, виникає бажання в підвищеному вживанні рідини.
  2. Підвищення апетиту – пов’язано з недостатньою компенсацією енергетичних витрат організму.
  3. Поліурія – в слідстві вживання великої кількості рідини підвищується кількість виділюваної сечі.
  4. Схуднення – виникає внаслідок недостатнього енергетичного насичення організму, особливо виражене схуднення при злоякісних пухлинах підшлункової залози при цукровому діабеті I типу.
  5. Виникнення рубеоза – в області чола, щік і підборіддя виникає почервоніння шкіри, що нагадує рум’янець. Також з боку шкірних покривів нерідко виникає їх сухість і сильний свербіж (локалізується в області промежини, статевих губ і мошонки).

Загальні ознаки підвищеного цукру в крові:

  1. Загальна слабкість і нездужання – особливо виражені ці ознаки при підвищенні глюкози в крові більше 7-8 ммоль/л.
  2. Зниження працездатності і сонливість.
  3. М’язова слабкість і зниження тонусу.
  4. Млявість, апатичність, нерідко – запаморочення.
  5. Підвищення температури – зустрічається, як правило, при інфекційному процесі або при ускладненнях.
  6. Ламкість нігтів і волосся.
  7. Зниження інтелекту внаслідок ураження головного мозку.

Слід також пам’ятати, що це основні ознаки високої концентрації глюкози в крові, але не єдині. Так як хронічна гіперглікемія призводить до порушень всіх обмінів (жирового, білкового, вуглеводного), то патологічні процеси виникають у всіх органах і тканинах. Супроводжується таке хронічне протягом рядом ускладнень і проявів.

Ознаки і симптоми, коли підвищений цукор у крові при тривалому перебігу:

  1. З боку опорно-рухового апарату: атрофія м’язової тканини, м’язова сила слабшає; нерідко високий вміст цукру в організмі призводить до остеопорозу (особливо у хворих гестаційним діабетом, так як крім гіперглікемії підключаються гормональні фактори, які сприяють руйнуванню кісток) і переломів, які тривало не зростаються.
  2. З боку серця і судин: спостерігається ураження судин (особливо дрібних, периферичних), помітно збільшується ризик розвитку атеросклерозу, гострого коронарного синдрому та інших явищ ішемічної хвороби серця.
    1. При ураженні мікросудин ніг виникають трофічні виразки, які призводять до розвитку гангрени і тяжких наслідків, аж до ампутації кінцівки.
    2. Ураження ниркових судин призводить до виникнення діабетичної нефропатії, коли виникають гломерулосклеротические зміни. Характерними ознаками ураження нирок внаслідок високого вмісту глюкози в крові є: білок в сечі, еритроцити в сечі, підвищення кількості виділяються циліндрів з сечею; як наслідок, виникає вазоренальная артеріальна гіпертензія і набряки нижніх кінцівок.
    3. Патологія судин сітківки при гипергликемических станах призводять до незворотніх дистрофічних процесів у сітківці, втрати зору і катаракті.
  • З боку травного тракту: спостерігається склероз і атрофічні зміни в яснах, зубної тканини і періодонті, що в кінцевому підсумку призводить до випадання зубів, а також запальних процесів в порожнині рота і гингивитам. Також уражається слизова оболонка шлунка з розвитком гастриту, при цьому утворення кислоти знижується.
  1. З боку нервової системи: виникнення периферичної нейропатії у пацієнтів виникають болі в ногах, відчуття повзання мурашок і поколювання, оніміння та зниження чутливості по ходу уражених нервів.
  2. З боку статевої системи: симптоми підвищеного цукру в крові у жінок порушується менструальний цикл, репродуктивна функція знижується, якщо вдається завагітніти – часто виникають ускладнені пологи; у чоловіків основне ускладнення – еректильна дисфункція.

Діагностика підвищеного цукру в крові

Як правило, для діагностики гипергликемических станів досить ретельно зібраного анамнезу і адекватної лабораторної діагностики з обов’язковим дослідженням показника глюкози в крові.

Згідно всесвітньої організації охорони здоров’я, був прийнятий ряд критеріїв, які визначили порушення вуглеводного обміну, і як наслідок, нормальні і патологічні концентрації глюкози.

Умови проведення дослідження Вміст глюкози, ммоль/л
Венозна кров (з вени) Капілярна кров (з пальця)
Діагноз: цукровий діабет
1. Натщесерце

2. Через 120 хвилин після вживання 75мг глюкози на склянку води

1. >6,1 ммоль/л

2. >10 ммоль/л

1. >6,1 ммоль/л

2. >11 ммоль/л

Діагноз: порушення толерантності до глюкози
1. Натщесерце

2. Через 120 хвилин після вживання 75мг глюкози на склянку води

1. <6,1 ммоль/л

2. >6,7 ммоль/л і <10 ммоль/л

1. <6,1

2. >7,8 ммоль/л і <11 ммоль/л

Діагноз: порушена глікемія натще
1. Натщесерце

2. Через 120 хвилин після вживання 75мг глюкози на склянку води (200 мл)

1. >5,5 ммоль/л і <6,10 ммоль/л

2. <6,7 ммоль/л

1. >5,5 ммоль/л і <6,1 ммоль/л

2. <7,8 ммоль/л

Наведена вище таблиця характеризує патологічні концентрації, при яких розвивається та чи інша ступінь порушення вуглеводного обміну, для більш ретельного аналізу, крім здачі крові натще застосовується тест толерантності до глюкози (вказаний пунктом 2 таблиці) – його суть, це аналіз концентрації цукру після невеликого навантаження глюкозою.

Для діагностики гіперглікемії також інформативний аналіз сечі, при якому виявляють глюкозу в сечі (так звана глюкозурія), а також при тривалому перебігу – кетонові тіла (з-за розвитку кетоацидозу).

Всі інші дослідження повинні проводитися в послідовному порядку, враховуючи анамнез і скарги пацієнта. Так, якщо є підозра на гіперглікемію з-за онкологічних захворювань – здійснюється дослідження залози, проведення УЗД, КТ або МРТ, є високоінформативною ПЕТ. Якщо ж гіперглікемія викликана вагітністю, то необхідний контроль за її перебігом і підготовка до пологів, так як вони часто бувають ускладненими (кровотечі, розриви).

Що робити, якщо у васобнаружили підвищений цукор в крові? Необхідно звернутися за допомогою до дільничного терапевта або ендокринолога, які проведуть диференціальну діагностику, з’ясують причину гіперглікемії і призначать адекватну терапію і дету.

Лікування підвищеного цукру в крові

Після адекватної діагностики та встановлення причини, що призвела до розвитку гіперглікемії, починається лікування. Основна мета лікування підвищеного цукру – це, в першу чергу, усунення причини. Друга, дуже важлива мета, це корекція дієти і вживання необхідних продуктів при підвищеному цукрі крові.

Так, якщо виявлена злоякісна або доброякісна пухлина – показано хірургічне втручання з видаленням новоутворення і подальшою корекцією цукрознижувальних препаратів і дієтою.

Якщо причина вагітності (гестаційний діабет) – до моменту розродження проводять консервативну підтримку нормального рівня цукру в крові. Лікарська терапія при гестаційному діабеті базується на тих же основних принципах, що і при діабеті I типу, тобто призначається інсулін, однак дозування його мінімальні. Плюс до всього обов’язкова дієта при підвищеному цукрі крові, при цьому складається спеціальне меню на кожен день для вагітної.

Дієта при підвищеному цукрі крові – види продуктів

При діагностованій гіперглікемії насамперед, незалежно від причини цього синдрому та його механізму, показано призначення дієти. Призначає дієта №9, що є «класичною» у країнах СНД і в ендокринологічних стаціонарах. Її особливістю є повна збалансованість продуктів, при цьому в стандартному добовому раціоні є наступне співвідношення: 330 г вуглеводів + 95 г білків + 80 м жирів.

При цьому варто враховувати такі особливості:

  1. З 90 г жирів на добу слід вживати близько 30 г рослинних і ненасичених.
  2. Повністю виключаються солодощі і чистий цукор. Замість цукру використовуються цукрозамінники: найпопулярніші, це «Ксилітол», «Сорбітол», «Фруктоза».
  3. Обов’язково включення в раціон великої кількості вітамінів, особливо B1, A, Сі E, а також клітковини.
  4. Відмова від солодкої газованої води, борошняних виробів і алкоголю.

Що конкретно можна їсти при підвищеному цукрі крові?

Список продуктів:

  1. Нежирна риба – серед них найкраще використовувати ляща, щуку, судака або минтай.
  2. Морепродукти – креветки, кальмари, мідії, восьминоги.
  3. Овочі – темноплодный паслін, цукіні і інші види кабачків, червоний перець, гарбуз. Слід максимально обмежити себе у вживанні картоплі і моркви, а також не слід часто вживати помідори і буряк.
  4. Фрукти – тут необхідно дотримувати певну схему, щоб додатково не порушувати вуглеводний обмін: в добу дозволяється з’їсти 2 яблука/груші/апельсина або 3 мандарина/абрикоса або 4 невеликих сливи/маленьких персика або 2-3 столові ложки ягід (лохина, чорниця) або 350 г кавуна.
  5. Борошняні вироби – показаний тільки хліб, зроблений з борошна твердого помелу («Здоров’я», «Дарницький»).
  6. М’ясо – дозволяється нежирна частину курки (без шкіри, бажано куряча грудка), м’ясо індички (без шкіри), яловичина і свинина (дотримуючи нормальна кількість, призначене лікарем, наприклад, свинини не варто перевищувати 100 г на день), кроляче м’ясо. Рідше рекомендується вживання баранини.

Що стосується того, якими продуктами можна підвищити цукор в крові, то вони необхідні при гіпоглікемічних станах, обумовлених надмірних вживанням цукрознижувальних препаратів або інсуліну, а також при тривалому голодуванні. Для купірування такого стану достатньо з’їсти шматочок плитки шоколаду або цукру.

Лікарський лікування підвищеного цукру в крові

У разі, якщо причиною є цукровий діабет I або II типу, а також гестаційний діабет – необхідно призначення спеціальних препаратів.

При I типі цукрового діабету обов’язково застосування інсуліну. При ІІтипе основа лікування – це дієта та пероральні протидіабетичні засоби. Іноді теж необхідне призначення інсуліну і лише при тривалому перебігу захворювання. Гестаційний діабет – дотримання дієти, але якщо дієти не достатньо – призначається інсулін в мінімальних дозах.

  1. Препарати інсуліну в лікуванні підвищеного цукру в крові

Мета інсулінотерапії – забезпечити рівень глюкози в крові, наближений до норми.

Інсулін руйнується при прийомі всередину, тому призначається тільки парентерально. Ендогенний інсулін руйнується в основному в печінці і нирках. Оскільки інсулін діє короткочасно, то для зручності пацієнтів переважно його призначення підшкірно у вигляді препаратів пролонгованої (тривалого) часу – до них відносяться «Інсулін гларгин», або Lantus, а також HumulinU, або «Інсулін ультраленте».

Інсулін для внутрішньовенного введення діє швидко і коротко. Його призначають для купірування гіпекглікемічної коми.

Інсулін призначається наступним чином:

  • Ін’єкція інсуліну 1 раз в день підходить для літніх людей, які хворіють легкою формою діабету. Ідеальним є поєднання короткодействующего інсуліну («HumulinR», «Velosulun») з інсуліном середньої тривалості («HumalogMix 75-25»).
  • Ін’єкція інсуліну 2 рази в день підходить для людей зі стабільним режимом праці і харчування. Використовуються комбіновані препарати, такі як «Humulin 50/50, або 70/30».
  • Багаторазові ін’єкції інсуліну застосовуються у молодих пацієнтів з тяжким діабетом і у хворих з нестабільним режимом праці і харчування. При цьому інсулін короткої дії вводиться перед кожним прийомом їжі пропорційно кількості їжі. Увечері призначається інсулін середньої тривалості або тривалої дії.

Слід пам’ятати про передозування інсуліну і можливості ускладнень, тому дуже важливо контролювати лікування у ендокринолога і динамічно стежити за рівнем цукру в крові. Часто передозування інсуліну призводить до гіпоглікемічної коми – небезпечного для життя стану.

  1. Пероральні протидіабетичні засоби

Серед великої кількості представників і безлічі груп даних препаратів, які найбільш часто використовуються і застосовуються дві:

  • Похідні сульфонілсечовини.
  • Бігуаніди.

Похідні сульфонілсечовининалежать до найбільш широко застосовуваним пероральних препаратів, які борються зі збільшеним цукром у крові. Виділяють дві групи: I покоління – «Толбутамід», «Толазамид» і II покоління – «Глібенкламід», «Гліклазид».

Препарати II покоління, порівняно з I поколінням, більш популярні, оскільки ефективніше і менш токсичні. Показаннями до призначення похідних сульфонілсечовини є: цукровий діабет ІІ типу при недостатньому ефекті від дієти, а також як доповнення до інсулінотерапії у хворих на діабет I типу при розвитку інсулінорезистентності.

Механізм дії даної групи заснований на підвищенні секреції інсуліну бета-клітинами острівців підшлункової залози і інгібуванні синтезу глюкагону альфа-клітинами острівців.

Бігуаніди за популярністю серед пероральних протидіабетичних препаратів займають 2-е місце. На відміну від попередньої групи, бігуаніди не викликають гіпоглікемії. Препаратом вибору є «Метформін», так як у нього ризик лактоацидозу мінімальний. Показаннями до його застосування є:

  • Повна або часткова стійкість до препаратів інсуліну.
  • Пацієнти середнього та старшого вік з ожиріння I-IVстепени.
  • У комбінації з препаратами сульфонілсечовини при II типі цукрового діабету.

Механізм дії бигуанидов ґрунтується на підвищенні поглинання глюкози скелетними м’язами, гальмуванням всмоктування глюкози в ШЛУНКОВО-кишкового тракту, пригнічення глюконеогенезу в печінці, зниження рівня глюкагону в плазмі та посилення анаеробного гліколізу. Також «Метформін» сприяє стимуляції ліполізу і зниження маси тіла.

Таким чином, виходячи з усього вищесказаного – підвищення цукру в крові – дуже важливий синдром, який характеризує багато захворювання, відображає внутрішні обмінні процеси в організмі. Дуже важливо під час виявити причину гіперглікемії, призначити адекватну терапію, що дозволить уникнути важких і небезпечних ускладнень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *