Лапароскопія підшлункової залози

Лапароскопічна операція підшлункової залози у колишні часи проводилась з діагностичною метою для визначення ракових клітин в органі. Протягом останніх 15 років лапароскопія стала застосовуватися також для того, щоб висікти змертвілі тканини, дренувати псевдокисты і знищити новоутворення. У середньому процедура займає близько трьох годин.

Показання для лапароскопії підшлункової залози

Показаннями для проведення лапароскопічної операції на підшлунковій залозі є:

  1. Необхідність якісної діагностики органу;
  2. Часткове або всебічний омертвляння підшлункової залози при гострому нападі панкреатичної хвороби;
  3. Формування новоутворень доброякісної або злоякісної етіології при хронічній формі панкреатиту.

Лапароскопія – сучасний метод діагностики, переваги якого роблять процедуру виправданою:

  • Безболісність;
  • Точність дослідження;
  • Швидка реабілітація;
  • Відсутність шрамів.

Попередня діагностика і підготовка перед лапароскопією

Перед лапароскопічним операційним втручанням необхідні наступні види лабораторних і інструментальних методів дослідження:

  1. Загальний аналіз крові;
  2. Біохімія крові;
  3. Комп’ютерна томографія;
  4. Магнітнорезонансна томографія;
  5. Ангіографія;
  6. Біопсія.

Отримавши результати, лікуючий лікар виносить рішення щодо доцільності проведення лапароскопії. Їм буде складено детальний план процедури і того, що необхідно зробити безпосередньо перед операцією:

  • Візуальна діагностика, яка необхідна для точного визначення анатомічної структури підшлункової залози.
  • Біохімічний аналіз крові для встановлення наявності новоутворення залежно від гормонів.
  • Комп’ютерна томографія органу, що покликаний вибрати оптимальне місце доступу до підшлункової залозі в ході операції.
  • Ультразвукова діагностика укупі з біопсією.
  • Здача тестів на онкомаркери.

Особливості лапароскопії підшлункової залози

Процедуру проводять з знеболенням, тому протягом операції хворий не відчуває болісних відчуттів. Першим ділом пацієнту надають попередню медикаментозну підготовку до загальної анестезії та хірургічного втручання, а після доставляють в операційний зал на каталці. Переклавши хворого на стіл хірурга, починають введення наркозу. Обов’язковою є інтубація трахеї, зробивши яку переходять до эндотрахеальному наркозу.

Для попередження тромбофлебіту на ноги пацієнта прикріплюють датчики переривчастою компресії. Після знезараження передньої стінки живота навколо прикладають стерильну білизну. Для введення інструментів в черевну порожнину здійснюють маленький розріз. Завершивши висічення змертвілих ділянок або видалення пухлини, апарат акуратно витягують. Розріз зашивають. Встановлюють хірургічний інструмент – троакар, який призначений для проколювання черевної порожнини при необхідності вивільнення води або газів.

Відразу після закінчення хірургічного втручання пацієнт направляється у відділення інтенсивної терапії. Там він перебуває до настання стабільного стану. Залежно від індивідуальних особливостей перебігу захворювання після його переводять у палату абдомінальної хірургії або ж загальне відділення.

При виписці з медичної установи рекомендовано спостереження, а також профілактичне лікування, яке складається з спеціалізованої дієти, корекції харчування і способу життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *