Класифікація хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит – найпоширеніше і важке захворювання травної системи організму, що характеризується незворотними патологічними змінами у функціонуванні підшлункової залози і супроводжується постійними або періодично виникають болями. В процесі діагностики і лікування хвороби важливо знати, яка класифікація хронічного панкреатиту враховується в цьому випадку.

Це захворювання викликає величезну кількість патологічних ускладнень, що розвиваються на тлі загострення процесів, що порушують нормальне функціонування підшлункової залози. У підшлунковій залозі виробляються особливі травні ферменти, які через протоку потрапляють в кишечник. При панкреатиті орган запалюється, що викликає закупорювання вивідного протоку. Коли їжа потрапляє в шлунок, а потім у кишечник, підшлункова залоза починає виробляти травні ферменти. Вони не можуть пройти через протоку і накопичуються, що призводить до перетравлювання зсередини самої підшлункової залози і виникненню больових відчуттів. В результаті цього процесу може виникнути таке ускладнення, як панкреонекроз . Він являє собою відмирання тканин частини органу або всієї підшлункової залози внаслідок самопереварювання власними ферментами.

У зв’язку з особливостями розташування підшлункової залози в організмі людини при діагностиці цього захворювання та проведенні медичного обстеження часто виникають труднощі. Тому своєчасне виявлення клінічної картини хвороби може істотно полегшити процес лікування.

Гострий та хронічний панкреатит: симптоми і лікування у дорослих

Гострий панкреатит представляє собою запалення, які локалізуються в підшлунковій залозі. При цьому порушується робота інших тканин і систем органів.

Симптоми гострого панкреатиту: біль; нудота і гикавка; блідість шкіри обличчя; підвищення температури; низький або високий артеріальний тиск; нестабільний стілець, що супроводжується запором або діареєю; задишка і здуття живота.

Згідно етіологічної характеристиці хронічний панкреатит, класифікація якого враховує багато ознак, буває первинний і вторинний. Саме цей поділ є визначальним при призначенні курсу лікування і лежить в основі будь-якої класифікації панкреатиту.

При первинному панкреатиті запалення виникає одразу в самій підшлунковій залозі,і проявляються симптоми є ознаками саме цієї недуги. Іноді супроводжуються іншими захворюваннями, звичайно пов’язаними з органами травної системи. Якщо хвороба за своєю природою є вторинним фактором, то симптоматика може бути слабо виражений або не виражений зовсім. Це обумовлено тим, що хронічний панкреатит в даному випадку є супутнім захворюванням на тлі іншої хвороби, ознаки якої можуть виявлятися повною мірою.

Подібний розподіл має величезне значення в медичній практиці при визначенні методів терапії. При вторинному панкреатиті важливо почати лікування основного захворювання, без якого неможливо досягти покращення супутнього недуги. Загострення хронічного панкреатиту, симптоми якого можуть не проявлятися, також вимагає терапевтичного втручання.

Класифікації гострого панкреатиту

Існують різні варіанти класифікацій панкреатитів. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить про те, що таке розмаїття в спробі структурувати ознаки та симптоматику даного захворювання призводить лише до труднощів у становленні уявлень про етіології, симптоматики, клінічні особливості, методи виявлення і способи лікування хвороби.

У сучасній лікувальній практиці відсутня єдина загальновизнана класифікація даного захворювання. У 1980 році була виведена класифікація А. С. Логінова, яка довгий час користувалася величезною популярністю. У сучасній практиці в науково-дослідницьких колах використовується Марсельско-Римська класифікація, прийнята в 1989 році європейськими країнами. Однак ця модель обмежена у використанні в медицині, так як потрібне детальне вивчення функціональної морфології підшлункової залози.

В якості альтернативи була розглянута інша класифікаційна модель панкреатиту, створена в 1987 році лікарем А. В. Хазановим, на підставі якої виділяється п’ять клінічних типів недуги. Ця модель є практико-орієнтованої і найбільш підходящої для медичної практики. В її структурі – спроба врахувати морфологічний тип хронічного панкреатиту після УЗД.

В зарубіжній медицині в якості робочої версії прийнята Кембриджська класифікація. Великою популярністю користується Міжнародна класифікація гострого панкреатиту.

Особливу увагу слід звернути на класифікаційні схеми, запропоновані вітчизняними вченими Я. С. Циммерманом, В. Т. Ивашкиным у співавторстві з іншими

спеціалістами. Також цікавою видається Цюріхська класифікація, розглянута особливості виникнення хвороби на тлі алкогольної залежності.

Класифікація Я. С. Циммермана (1995)

Згідно класифікації, запропонованої одним з провідних вітчизняних гастроентерологів Я. С. Циммерманом, панкреатит можна охарактеризувати з різних сторін – орієнтуючись на той критерій, який береться за основу.

З точки зору етіології панкреатит буває:

  • первинний:

– алкогольний (на тлі алкогольної залежності);

– ідіопатичний (жирова дистрофія підшлункової залози або припинення роботи видільної функції);

– при квашиоркорі (сильна дистрофія внаслідок гострої білкової недостатності);

– спадковий або «сімейний» (генна мутація панкреатичних ферментів);

– лікарський (вживання певних лікарських засобів протягом тривалого часу);

– ішемічний (недостатність кровопостачання підшлункової залози);· вторинний, який виникає на тлі різних захворювань:

– цирозу печінки та хронічного гепатиту в активній формі;

– гастро-дуоденальної патології (виразкова хвороба органів травної системи);

– біліарної патології (холепанкреатит);

– епідемічного паротиту (свинки) у всіх клінічних проявах;

– муковісцидозу (спадкове захворювання органів дихання, залоз зовнішньої секреції);

– гиперпаратиреодизма (ураження паращитовидних залоз);

– гемохроматозу (порушення обміну заліза в організмі);

– паразитарної інвазії (зараження паразитами організму);– алергічних проявів;

– хвороби Крона (запалення шлунково-кишкового тракту);

– виразкового коліту (ускладнення, пов’язане із запальним захворюванням слизової оболонки товстої кишки).

Враховуючи клінічні прояви захворювання, професор Циммерман зазначає:

  • больовий варіант перебігу хвороби характеризується:

– рецидивуючої болем (виникає періодично, в моменти загострення);

– постійної помірною болем (монотонний характер болю);

  • латентний (безболевое, безсимптомний перебіг захворювання, диагоностируемое тільки при медичному обстеженні);
  • псевдотуморозний (пухлина головки підшлункової залози), що супроводжується:

– холестазом (застій жовчі);

– хронічної дуоденальної непрохідністю (порушення функцій дванадцятипалої кишки);

  • поєднаний (виражена симптоматика за кількома ознаками захворювання).

По морфологічній природі панкреатит підрозділяється на:

  • кальцифікуючий (поява каменів у протоках підшлункової залози);
  • обструктивний (закупорка головного панкреатичекого потоку та зменшення розміру підшлункової залози);
  • інфільтративно-фіброзний (запальний);
  • индуративный, фіброзно-склеротичний (виникнення фіброзу органу –заміщення паренхіми сполучною тканиною).

За функціональною картині перебігу захворювання панкреатит буває декількох типів:

  • коли порушена зовнішня секреція підшлункової залози:

– гиперсекреторный тип (поверхневий, диагностируемый на ранніх стадіях хвороби);

– гипосекреторный тип (зниження кількості панкреатичних ферментів):

компенсований або декомпенсований

– обтураційній тип (утруднення при відтоку панкреатичного соку);

– дуктулярный тип (зменшення обсягу панкреатичного соку при звичайному кількості панкреатичних ферментів);

  • коли порушена инкреторная функція підшлункової залози:

– гиперинсулинизма (зайва вироблення гормону інсуліну в островковых клеткахподжелудочной залози);

– гіпофункція інсулярного апарату (виникнення цукрового діабету).

В залежності від тяжкості перебігу та ступеня складності клінічної картини вчений пропонує класифікувати захворювання, як:

  • легкі;
  • середньої тяжкості;
  • важкі.

Клініко-морфологічна класифікація панкреатиту В. Т. Івашкіна та співавт. (1990)

Запропонована академіком РАМН, професором В. Т. Ивашкиным класифікаційна модель хронічного панкреатиту грунтується на таких критеріях, як:

– етіологія хронічного панкреатиту (алкогольний, билиарнозависимый, дисметаболический) ;

– морфологічні ознаки (паренхіматозний, фіброзно-склеротичний, гіперпластичний, кістозний, интерстициально-набряковий);

– клінічні прояви хронічного панкреатиту (больовий, астеноневротичний, гипосекреторный, латентний, поєднаний);

– характер клінічного перебігу панкреатиту (рідко або часто рецидивуючий, персистуючий).

Цюріхська класифікація хронічного панкреатиту

Цюріхська класифікація, яка характеризує переважно особливості протікання захворювання на тлі алкогольної залежності, може бути застосовна і по відношенню

до іншим формам захворювання. Ця класифікація панкреатиту не отримала широкого поширення через свою складність. А той факт, що вона не акцентує увагу на багатьох етіологічних чинників виникнення хронічного панкреатиту, обмежує її застосування в медичній практиці. Алкогольний панкреатит діагностується за одним або кількома ознаками:

  • кальцифікація підшлункової залози;
  • ясні пошкодження її проток;
  • екзокринна недостатність;
  • типовість гістологічного фону підшлункової залози при вивченні матеріалу в післяопераційний період.

Діагноз «Хронічний панкреатит» вірогідний, якщо виявляються наступні діагностичні симптоми:

  • зміни протоків підшлункової залози;
  • освіта псевдокисты в її тканини;
  • виявлення патології при проведенні секретин-панкреозиминового тесту;
  • екзокринна недостатність.

Серед етіологічних факторів виділяються насамперед алкогольний і не алкогольний хронічний панкреатит. У разі не алкогольної природи захворювання можна говорити про такі типи панкреатиту, як:

  • спадковий;
  • тропічний;
  • ідіопатичний;· метаболічний;
  • аутоімунний.

Загострення, пов’язані із змінами в функціонуванні підшлункової залози, можна діагностувати на різних клінічних стадіях. На ранньому етапі захворювання виражається у формі повторюваних атак гострого панкреатиту без будь-яких явних ознак ускладнень в роботі підшлункової залози. Пізня стадія розвитку панкреатиту має яскраво виражену симптоматику вірогідного або певного типу.

Будь-яка класифікація панкреатиту, створена вченими, практикуючими лікарями, характеризує особливості перебігу хронічного панкреатиту, розглядаючи даний

процес з різних боків. Однак у кожної з них за основу беруться різні критерії. Звідси при достатньо детальною і детально розробленій системі аналізу захворювання може виникнути неможливість її практичного застосування. Творці самих різних класифікацій прагнули врахувати все розмаїття морфологічних критеріїв та етіологічних прояву ознак хвороби, значно ускладнюючи класифікаційні схеми.

У сучасній медичній практиці з усього різноманіття класифікаційних моделей обрані саме ті, які дозволяють не тільки наочно діагностувати клінічну картину хвороби, але і враховують етапи розвитку гострого панкреатиту та можливість зміни морфологічної картини захворювання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *