Зміст статті
Алкогольний панкреатит
Алкогольний панкреатит — це діагноз випивають громадян.
Найбільш важка форма захворювання підшлункової залози. Головною причиною є продукти розпаду етилового спирту і сурогатів, які надають потужне токсичну дію на організм людини.
Алкогольний панкреатит призводить до порушення функціонування органу — вироблення гормонів та ферментів. Викликає запально-дегенеративні процеси і вражає підшлункову залозу.
Алкогольний панкреатит причини виникнення.
У більшості випадків саме зловживання спиртними напоями сприяє розвитку гострого панкреатиту.
Але також існують і сприятливі фактори:
- Хвороби жовчного міхура;
- Вживання гострої, смаженої, жирної їжі;
- Низькокалорійна їжа;
- Білкове голодування;
- Нерегулярне харчування;
- Інфекційні захворювання;
- Ускладнення від деяких медичних препаратів;
- Захворювання дванадцятипалої кишки;
- Розлади відтоку жовчі;
- Цукровий діабет;
- Цироз печінки;
- Алергія;
- Спадкова схильність.
Алкогольний панкреатит симптоми.
При розвитку захворювання симптоми проявляються поступово по мірі розростання фіброзної тканини. Вона розташована поблизу нервових закінчень і є джерелом інтенсивних болів. Довжина їх може становити від кількох годин до кількох днів.
Деякі зловживають алкоголем знімають больовий синдром додатковою кількістю міцних напоїв. Гострий симптом змащується і йде на другий план.
У період загострення біль стає інтенсивніше, оперізує, особливо після прийому їжі. Посилюються при положенні лежачи, зменшується сидячи з нахилом вперед, змушуючи хворому прийняти таке положення.
Виділяють симптоми при хронічному алкогольному панкреатиті:
- Нудота, блювання;
- Стрімка втрата ваги;
- Рідкий стілець з жирним блиском, що повторюється кілька разів на добу;
- Підвищення температури;
- Слабкість;
- У деяких випадках хронічного перебігу спостерігаються ознаки цукрового діабету, так як порушені гормональні функції органу;
Метаболічні процеси при алкогольному панкреатиті.
Підшлункова залоза не здатна самостійно розщеплювати ацельдтадегид та інші отруйні речовини, тому вона збільшує виробництво секреції. Слідом за цим підвищується кислотність в шлунку, печінка починає виробляти надлишок жовчі. У дванадцятипалій кишці, підвищується рівень гормону панкреозіміна.
Білкові фракції згортаються в панкреатичному соку, утворюють білкові пробки і випадають в осад. Таким чином відбувається закупорка проходів залози.
Створюються такі умови, що секреція не може вступити в кишечник і починає перетравлювати свою ж тканину, ведучи її до омертвіння.
Цей процес внутрішнього розкладання називається некроз. Гинуть клітини викидають серотонін і огрядні клітини, запускається запальний процес. Цю ланцюгову реакцію, зупинити вже не можна, а вилікувати без сильнодіючих препаратів складно.
Відбувається гостре запалення підшлункової залози, супутнє характерними змінами:
- Збільшення розмірів органу;
- Набряк його паренхіми;
- Розвиток некрозу;
- Освіта гнійно-некротичних вогнищ;
Форми алкогольного панкреатиту.
- Гострий алкогольний панкреатит — прояв захворювання відбувається раптово, особливо після прийому великої кількості алкоголю і частого вживання жирної і смаженої їжі.
- Хронічний алкогольний панкреатит — може бути наслідком перенесеної гострої форми, в слідстві порушення рекомендацій лікаря, дієти, способу життя. Характерною його особливістю є повільний розвиток захворювання без виражених симптомів протягом тривалого вживання алкоголю.
Діагностика алкогольного панкреатиту.
Провести діагностику на ранніх стадіях практично неможливо до критичного ушкодження тканини підшлункової залози. Початок захворювання не відіб’ється на УЗД і аналізи. Симптоми ж виявляються тільки після значного відтоку і некрозу тканини.
При зборі амнеза важливим є реєстрація факту прийому алкоголю. Приховування цього представляє труднощі для встановлення діагнозу алкогольного панкреатиту.
Згідно характерними симптомами для панкреатиту проводять ряд досліджень:
- Аналіз крові (велика кількість лейкоцитів, підвищення ШОЕ);
- Біохімія крові (перевищення норми глюкози, активність ферментів підшлункової залози), діагностичне значення має підвищення гамма-глутамілтранспептидази, що свідчить про захворювання печінки і хронічному алкоголізмі;
- Аналіз сечі (наявність показників, які повинні бути відсутніми глюкоза, альбумін і трансферрин);
- Аналіз калу (велика кількість нейтрального жиру, жирний кислот, харчових волокон);
- Секретин-панкреозиминовый тест. Для цього стимулюють зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози, внутрішньовенним введенням секретину і холецистокініну, які викликають вироблення ферментів залози. Оцінюють кількість секрету і активність підшлункової залози;
- Ультразвукове дослідження черевної порожнини. Оцінюють стан тканини, виявляють зміни та наявності ускладнень;
- Комп’ютерна томографія органів черевної порожнини. Визначають розмір і розташування підшлункової залози, кіст;
- Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія. Оцінюють стан проток. За допомогою спеціального зонда з камерою в протоки вводять контрастну речовину і спостерігають за його розповсюдженням на рентгені.
Лікування алкогольного панкреатиту.
Гострий запальний процес настає одномоментно, тому при появі перших симптомів, необхідно терміново госпіталізувати хворого. Несвоєчасно надана медична допомога може призвести до аутоінтоксикації, гострої ниркової недостатності, циркуляторному гиповолемическому шоку, набряку головного мозку та інших частих причин летального результату.
Лікування здійснюється під наглядом гастроентеролога, нарколога, хірурга, ендоскопіста, пхихотерапевта, ендокринолога та інших спеціалістів. Головне умови лікування відмова від прийому будь-яких алкогольних напоїв і куріння.
В залежності від ступеня захворювання призначають:
Загальні рекомендації.
Лікувальне голодування. Дієтотерапія. Дотримання дієти Стіл № 5 по Певзнеру протягом усього життя.
Консервативне лікування (з метою усунення симптомів)
Прийом мікрокапсульованих ферментів із замісною метою, аналгетичних та протиблювотних препаратів. Контролюється рівень глюкози в крові.
Хірургічне лікування (видалення частини органа)
Проводиться при ускладненому перебігу захворювання за такими показаннями:
- Кісти в порожнині тканини з вмістом рідини, абсцеси, мають капсулу заповнену гноєм;
- Патологічні свищі в протоках;
- Закупорка головного протоки залози;
- Злоякісна пухлина, що представляє загрозу життю пацієнта.
Прогноз і статистика фахівців
При гострому перебігу результат залежить від ступеня тяжкості захворювання, часто закінчується панкреоникрозом, що призводить до загибелі хворого.
При хронічному алкогольному панкреатиті прогноз також несприятливий, оскільки в частих випадках спостерігається прогресуюча форма хвороби. Без відповідної терапії у зловживає хворого можуть бути серйозні ускладнення і наслідки:
- Кісти, абсцеси, нориці;
- Розвиток механічної жовтяниці (отруєння організму отруйними жовчними пігментами, які потрапляють в кров);
- Цукровий діабет;
- Розвиток злоякісної пухлини (до цього моменту орган втрачає здатність відрізняти свої клітини від клітин пухлини);
- Гастродуоденіт (захворювання слизової оболонки дванадцятипалої кишки і шлунка);
- Холецистит (запалення жовчного міхура);
- Цироз печінки;
Проведені спостереження показали, що 29 58 пацієнтів померли протягом 5-13 років від початку хвороби і у решти хворих в 70% випадків було виявлено безліч кальцифікатів. Серед 65 хворих, яких спостерігалися 4 роки, 46 мали алкогольний панкреатит. І тільки 5 хворих були оперовані. В цьому періоді було зафіксовано 26 випадків з летальним результатом, 39 % з них — від ускладнень алкогольного панкреатиту, 16% — від злоякісних пухлин і 47% — з інших причин. В результаті отриманих даних був розрахований приблизний показник очікуваної смертності через 8 років, який склав 50%. Також було помічено, що рівно половина хворих, що страждають хронічним панкреатитом помирають протягом 20 років, від хвороб, асоційованих з алкоголізмом, а не від самого панкреатиту.
Однак, якщо усунути первинний фактор, то розвиток деструктирующих процесів значно сповільнюється. А при повній відмові від вживання алкогольних напоїв, дотриманні всіх рекомендацій, дієт, адекватної медичної терапії, є шанси домогтися стійкої тривалої ремісії від 5 до 7 років. Це значно покращує якість життя, а головне уповільнює прогресування хвороби.